«Буковина» продовжує посилювати свій склад гравцями, які за своїми плечима мають чималий досвід виступів у Прем’єр-лізі. Одним із найбільш гучних трансферів «жовто-чорних» у період літнього міжсезоння став перехід флангового півзахисника Віталія Дахновського, який протягом останніх п’яти сезонів захищав кольори рівненського «Вереса». У своєму першому інтерв’ю у статусі гравця «Буковини» Віталій поділився емоціями від переходу до чернівецького клубу, розповів про мотивацію змінити клуб УПЛ на амбітний проєкт у Першій лізі та озвучив свої особисті цілі на прийдешній сезон у складі «жовто-чорних».
- Віталію, маємо нагоду поспілкуватися з тобою буквально у перші години після твого приїзду до нашої команди. Які твої відчуття зараз?
- Емоцій справді багато, адже я хотів якнайшвидше приєднатися до «Буковини». За останні три дні пройшов медогляд, були переїзди - і от я вже тут. Дуже щасливий, що став частиною чернівецького клубу. Уже дуже хочеться приступити до роботи.
– 5 липня ти ще забивав за «Верес» у контрольному матчі проти «Колоса», а вже за кілька днів став гравцем «Буковини». Наскільки швидко відбувся цей трансфер?
- Насправді, все сталося дуже швидко - десь за 3-4 дні. Медогляд пройшов за один день, а перемовини взагалі тривали не так довго. Ми одразу погодили всі умови. Я був у пошуках нового виклику, нових амбіцій - і побачив, що «Буковина» зараз саме те правильне місце, де я хочу бути.
- А чим саме тебе зацікавила пропозиція «Буковини»?
- Насамперед — сам проєкт. Я бачив, що клуб розвивається, реконструює стадіон, будує щось серйозне загалом. І я зрозумів, що в «Буковині» є амбітні цілі. Це стало головною причиною, чому я погодився на перехід.
- Продовжуючи тему стадіону… Ти забив перший гол на оновленому стадіоні «Авангард» у Рівному. Зараз триває реконструкція арени у Чернівцях. Є думки про те, щоб забити перший гол і на оновленому стадіоні «Буковина»?
- Чесно кажучи, ще не думав про це (усміхається). Але так, справді, я забив перший гол на реконструйованому «Авангарді», і тепер дуже хочу постаратися зробити щось подібне в Чернівцях. Я вже бачив місцевий стадіон – він прекрасний! До того ж, знаю багато про команду від своїх друзів, які грали за «Буковину» - від Василя Гакмана та Богдана Когута. Вони дуже багато розказували мені про чернівецький клуб. Богдан завжди казав, що у Чернівцях – круті вболівальники, які гаряче підтримують команду. Сподіваюся, відчую це вже у першому домашньому матчі. А якщо ще й заб’ю гол – то це буде взагалі чудово! Чесно кажучи, про «Буковину» знаю ще з дитячих років. У чемпіонатах ДЮФЛ я чомусь завжди любив забивати саме «Буковині». Якщо не помиляюся, маю у своєму активі три чи чотири голи у ворота чернівчан. Одного разу навіть забив гол рукою – і цей гол зарахували, бо арбітри не помітили цього (усміхається).
– У березні ти також грав проти «Буковини» у складі «Вереса» у спарингу, який відбувся у Рівному. Чи пам’ятаєш той матч і яке враження склала тоді чернівецька команда?
- Так, пам’ятаю той матч дуже добре. Мене тоді справді здивувала «Буковина», сподобалося, яку гру продемонстрували чернівчани. Команди Першої ліги зазвичай не грають проти клубів УПЛ так високо, як це робила «Буковина». Чернівчани грали з високою лінією оборони - це було нестандартно і сміливо. Після спарингу я поспілкувався з хлопцями з «Буковини», розпитав, як у них справи в команді. Мені справді було цікаво. Я й до свого переходу слідкував за «Буковиною», навіть коли не знав, що можу сюди перейти. Звісно, це не єдина команда, за якою я слідкую. Мені подобаються амбітні проєкти - не ті, які просто існують, а ті, що розвиваються і роблять свій значний вклад у футбол.
- Зараз у складі «Буковини» є твої хороші знайомі?
- Так. Це Андрій Бусько, Євген Підлепенець. Та й загалом багатьох хлопців знаю, з якими неодноразово перетиналися на футбольних полях.
- Розкажи, як відбувалося твоє прощання з «Вересом», де ти провів левову частину своєї кар’єри.
- Якщо чесно, було досить важко. Не буду брехати - були і сльози. Тому що цей клуб багато чого мені дав, відкрив шлях у дорослий футбол. Звичайно, були як хороші, так і погані моменти, але погане забувається, а хороші спогади залишаються. Але з сьогоднішнього дня я повністю сфокусований на «Буковині» і готовий віддавати всі сили цій команді.
- Розкажи про ігровий номер, який ти обрав. Твоя улюблена «одинадцятка» була зайнята, тому ти обрав інший. Який і чому?
- Так, мій улюблений номер - 11-й, але він уже був зайнятий. Так само, як і 99-й, під яким я починав грати у «Вересі». У підсумку запитав, чи вільний 8-й номер - мені сказали, що так, цей номер вже вільний, адже Хамелюк, який грав під «вісімкою», залишив команду. Це теж символічно, адже свою кар’єру я починав саме під восьмим номером, тож вибір був очевидним. Якби і цей номер був би зайнятий, то взяв би будь-який інший, це не проблема.
- Тобі доведеться працювати з тренерським штабом Сергія Шищенка. Що ти чув про цього фахівця, про його тренування, вимоги і його бачення футболу?
- Чув багато хорошого. Спілкувався з хлопцями, які працювали під орудою Сергія Юрійовича – жоден з них не сказав нічого поганого. Він проповідує атакувальний та комбінаційний футбол. Його минула команда тому доказ: вони залишилися в УПЛ завдяки саме такій грі. Я грав проти команди Шищенка, тож знаю стиль гри. Звісно, кожен тренер має свої вимоги, і я готовий адаптуватися. Також в тренерському штабі є Артем Кичак - ми колись разом грали у «Вересі», приємно бачити знайомі обличчя.
- Які особисті цілі ставиш перед собою в «Буковині»?
- Для мене завдання – лише максимальні. Я навіть пообіцяв своїй дружині, що зроблю все можливе, аби цього сезону ми підвищилися у класі. Але особисто моя мета у «Буковині» - це виграти Першу лігу. У мене є такий досвід у складі «Вереса». Сподіваюся, що разом ми зможемо цього досягти.
